16. 7. 2021: Осиф КУДЗЕЙ: Очекованя,  „Наш край – наш рай‟, „Уяцькыма дражками‟, (Без)надія (Стихы)

Осиф Кудзей

Очекованя

Уж нaставать ніч чудесна,

звізды вышли над наш край,

з нима радость величезна,

бо мать прийти Миколай.

 

Вонка мороз щіпать личка

а небо млинкує снїг,

попросьме Богородічку,

бы Миколай прийти міг.

 

Подь уж, святый Миколаю,

з неба на далеку путь –

смоть як на тебе чекають

дїточкы, што добры суть.

 

Приймий нашы молитвочкы

а і ку нам завітай,

а так, як по іншы рочкы,

до сердець нам любов дай.

 

„Наш край – наш рай‟

Красна є наша природа

так як на свадьбі молода –

горы, долины, потічкы,

берегы, букы, ялічкы,

ці в сепрембрї або в маю

вшыткыма фарбами грають.

Через лїто і в октобрї

люде ся му чують добрї,

вітрик їм звучіть як струна

з гусель Юрка Харитуна –

їх голос є мілозвучный,

тексты красны і поучны.

 

„Наш край – наш рай,‟ думка не плана.

Лем кебы не было сатана...

 

„Уяцькыма дражками‟

Раз вечур намісто спанку

пішов єм на прогулянку

недалеко, лем ту близько,

до поезії русиньской

за релаксом, за стишками

десь „Уяцькыма дражками.‟

 

Вірьте, обжыв єм на духу

як квіт на доджі по суху.

Там в стишках чекало на ня

прекрасне несподїваня,

бо тота книжочка нова

мать красный штіл, шумны слова.

 

Знам уж і з одступом часу,

же єм выбрав добру трасу.

Істо ся там верну знова.

Вдяка вам, панї Грінёва.

 

(Без)надїя

Плавбу на волнах жывота

затяжує мі хворота.

Даремно із вшыткых сил

пробую все іншый штіл –

і краула і моталика,

тягота є все велика.

Кілько іщі треба міль,

жебы єм досягнув цїль?

Як там доплавати, як,

кедь ледва виджу маяк?

 

Коли упадам на духу

як тота рыба на суху,

все підкрїпить мене фест

погляд на Ісусів хрест,

так плавам, хоць не бирую,

бо мам надїю. Вірую...

 

(Выбране з Літературного конкурзу Марії Мальцовской, рік 2020)